Другий єврейський цвинтар (Новий)

Детальніше

Другий єврейський цвинтар був відкритий у 1873 році. Під 47 ділянок було виділено 10 десятин землі. Досить довгий час там ховали переважно бідних. Відсутність огороджувальної стіни призвела до того, що на цвинтар звозили сміття. Огороджувати Єврейський цвинтар розпочали у 1876 році, а закінчили у 1884. На території цвинтаря було збудовано молитовний будинок.

Тоді щорічно ховали близько 3000 чоловік, і до кінця XIX століття вже практично вся територія єврейського некрополя була зайнята. 1895 року представники місцевих єврейських благодійних установ клопотали перед Одеською міською думою про відведення міської землі для цвинтаря.

Наступного року Одеська міська дума ухвалила прирізати для розширення Нового єврейського цвинтаря ділянки землі, а саме:

а) оброчну ділянку №2, з прирізкою до неї за рахунок дороги для рівняння її, всього 7 десятин 1728 з половиною кв. саж;

б) частину оброчної ділянки № 16, що залишилася при відведенні землі Новоросійському товариству заохочення кіннозаводства, мірою 1890 кв. саж;

в) частину оброчної ділянки №3, з прирізкою з дороги, мірою 2265 з половиною кв. саж;

г) прирізок з дороги перед ділянкою, яку нині займає цвинтар, мірою 1316 кв. саж.

Всього було додано 10 десятин, але на таких умовах: 1. Після прирізання зазначених ділянок міської землі правління синагоги на Пушкінській вулиці мало невідкладно спорудити огорожу і привести все місце у відповідний вигляд, згідно з затвердженими Міністерством Внутрішніх Справ правилами про завідування єврейськими кладовищами в Одесі. 2. До перекладання водопровідної магістральної труби огорожу стіни цвинтаря з боку дороги правління синагоги мало звести не по лінії відведення землі, а відступивши від неї. 3. Коли Міська управа визнає за необхідне зробити перекладання труби, то з коштів, які надходили для утримання цвинтаря та на поховання померлих євреїв, повинні були бути сплачені витрати по перекладанню частини труби на всьому продовженні землі, відведеної для цвинтаря, а потім вся огорожна стіна з боку дороги повинна була бути перенесена та встановлена ​​по лінії відведення.

Нову територію було поділено на 46 ділянок. Таким чином, всього на цьому цвинтарі налічувалося 93 ділянки.

У путівнику Сандомирського за 1901 рік можна знайти таку інформацію про Єврейський цвинтар: «Для відспівування покійників на цьому цвинтарі є особлива чудово влаштована каплиця, або так звана «чорна зала». Перед похованням там над небіжчиком відбувається заупокійна молитва. Цвинтар відрізняється благоустроєм і утримується у повному порядку».

У 1905 році на цвинтарі в братській могилі були поховані жертви погрому. Через 6 років після трагедії з ініціативи комерції радника, власника банкірської контори Озіаса Савельєвіча Хаїса було утворено комісію зі створення пам’ятника жертвам погрому. Зусиллями комісії та всієї єврейської громади у 1914 році за проектом архітектора Ф.А. Троупянського на братській могилі було споруджено меморіал.

У 1919 році біля брами Єврейського цвинтаря було розстріляно членів Іноземної колегії на чолі з Жанною Лябурб. Усі, крім француженки, були поховані на Єврейському цвинтарі. 1971-го року цю браму було взято під охорону як пам’ятник історії місцевого значення.

У 1920-30-ті роки Другий єврейський цвинтар продовжував функціонувати. Цвинтарні тарифи на цьому некрополі були, так само, як і на Другому християнському, найвищими. Для трудящих – 16-22.50 крб., для кустарів – 32-45 крб., для нетрудового населення – 48-67.50 крб.

Під час румунської окупації з Другого єврейського було вивезено багато надгробків. Наприклад, пам’ятник над могилою поета Семена Фруга. Після війни надгробок було виявлено в Румунії, але до Одеси його не повернули, а за рішенням румунської єврейської громади відправили до Ізраїлю, де його було встановлено на алеї поетів.

У 1949 році цвинтар був закритий. Причинами закриття назвали руйнування та пограбування цвинтаря окупантами. Біля брами з’явилося оголошення, в якому йшлося про те, що якщо протягом 3 років не буде зроблено охоронних написів на надгробках, то вони будуть визнані покинутими, і їх знесуть. Зняті надгробки складали біля каплиці та використовували вже для інших поховань. Такі пам’ятки нерідко можна й зараз побачити на Другому християнському цвинтарі. Один з таких надгробків, придбаний після війни на Староконному ринку, стоїть на могилі льотчика М.М. Плохого на Ярмарковій площі.

1973 року в газеті «Вечірня Одеса» було надруковано повідомлення про ліквідацію Другого єврейського цвинтаря. У ньому йшлося: «На підставі інструкції МКГ УРСР про термін мінералізації рішенням Одеського міського виконавчого комітету від 6 вересня 1973 року 2-й Єврейський цвинтар на Чорноморській дорозі, 5, ліквідується. Роботи з ліквідації будуть проводитись у 4-му кварталі 1974 року». Тоді ж було складено список відомих революціонерів, останки яких належало перепоховати.

У вересні 1978 року Другий єврейський цвинтар було остаточно ліквідовано. Але у 1980-ті представники одеської влади згадали про те, що біля знищеної брами Єврейського цвинтаря було розстріляно членів Іноземної колегії. Спорудили «новоділ», причому встановили не в тому місці, де стояла раніше знищена брама. Пам’ятна табличка про події розбита/вкрадена в 2020 році.

2000 року 12 га території було передано Всеукраїнській асоціації євреїв – колишніх в’язнів гетто та нацистських таборів. Земля призначалася під Меморіальний комплекс жертв Голокосту 1941-1945 років і погрому 1905 року. Через відсутність фінансів на запланований проект у 2007 році територію за загальною згодою передали «Хабад Шомрей Шабос» на чолі з Авраамом Вольфом для тих самих цілей. Ділянку під благоустрій оцінили у 36, 3 млн гривень. Того ж року парк став Меморіальним.

Символічний «Перший камінь» було встановлено та урочисто відкрито 6 травня 2001 р. Під гранітною брилою зі словом «Шалом» закладено титанову капсулу у вигляді сувоя Тори, в капсулі міститься земля з місць масових вбивств та поховань євреїв з державними актами, що підтверджують її справжність, та лист «до нащадків» українською, російською, івритом, англійською та німецькою мовами.

Відомі поховання: поет Н.Б.Шор, фотохудожник Г.Шапіро, купець 1-ї гільдії, почесний громадянин Г.Я. Раухвергер, власник цегляного заводу Д.М. Бланк, співвласник торгового дому «Брати Крахмальникови» Л.А. Крахмальников, професор каліграфії А.І. Коссодо, письменник Н.М. Осипович, архітектор О.Б. Мінкус, старший лікар Єврейської лікарні М.О. Юзефович, психіатр М.Я. Дрознес, георгіївський кавалер Х.Л. Авербух та ін.

На Другий християнський цвинтар перепоховані: Л.О. Кармен, С.Г. Фруг, Я.Ю. Бардах, М. Мойхер-Сфорім, брати Кангуни, Б.М. Нейман та ін. На Третє єврейське перенесено меморіал жертвам погрому 1905 року, поховання І.М. Іглицького та М.М. Іглицького, Б.Л. Цвіллінга та ін.