Детальніше

Цей стихійний цвинтар виник 10 квітня 1944 року, коли на Сінну площу почали звозити трупи всіх окупантів, насамперед, німців та румунів, тіла яких було виявлено на вулицях Одеси. Також трупи доставлялися з імпровізованого моргу, який розгорнули у колишніх льодовиках для зберігання продуктів, що розташовувалися у дворі будинку на розі вулиці Мельничної та Занделівського провулку. Звідти на Сінну площу звозили і трупи не впізнаних одеситами цивільних.

Кількість похованих похоронними командами Радянської армії становила щонайменше дві сотні. Похоронні роботи, які тривали цілодобово, спостерігати у вечірній та нічний час місцеві жителі не могли через комендантську годину військового часу, тому визначити загальну кількість похованих неможливо.

У 1970-х роках у зв’язку з реконструкцією вулиці Балківської та прокладанням підземних комунікацій частину поховань було ліквідовано, а останки вивезено разом із будівельним сміттям у невідомому напрямку. Залишилися незайманими групові могили лише з боку вулиці Михайлівської. Наприкінці вулиці Михайлівської, на газоні між будинком №68 та автомайстернею, ще на початку 2000-х років був помітний пагорб висотою понад метр і діаметром 1,5 метри. Цей пагорб, за словами очевидців, був насипаний 1944 року над груповою могилою німецьких солдатів.

Спочатку Сінна площа називалася Кінною і була відома під цією назвою з 1853 року. З 1884 року вона називається Ново-Кінною, з 1893 –

Сінною площею, а 1947 стає сквером ім. 10 квітня. У 1996 році сквер отримує ім’я Георгія Гамова. Площа скверу обмежена вулицями Мельничною, Михайлівською, Вигінною та Балківською.