Склеп Марогордато

Детальніше:

Церква в ім’я святих Миколая та Аріадни при Богадільні грецького благодійного товариства була збудована у 1902 р. за проектом архітектора Ю.М. Дмитренко на гроші Матвія Миколайовича Маврогордато пам’яті його покійних батьків. У підвальній частині було влаштовано родинний склеп. Усього в ньому знаходилося 8 ніш для поховань.

Зі Старого цвинтаря в склеп були перепоховані Федір Миколайович Маврогордато (1863-26.08.1882), Микола Матвійович Маврогордато (1830-27.05.1893) та Аріадна Федорівна Маврогордато (Родоканакі).

«Одеські новини» писали: «Під склепіннями церкви, як ми вже згадали, родинний склеп, викладений мармуром і багатий на світло і повітря. У склепі під сірими мармуровими плитами спочивають батько і мати М. Н. Маврогордато…член правління грецького товариства І. І. Хаджапуло, вказавши, що у родинному склепі під новою церквою приготовлено місце і для самого М. М. Маврогордато, висловив побажання, щоб місце залишалося порожнім до 2002 року, тобто ще протягом ста років ».

1912 року тут же був похований Матвій Миколайович Маврогордато (1862-28.06.1912). Він помер у своєму маєтку Корбу у Бессарабії. Тіло його доставили до Одеси та поховали у родинному склепі.

Краєзнавець О.В. Богданович у своїй книзі наводить спогади, розказані їй у 1983 р., вчителькою школи для сліпих: «Кіра Іллівна розповіла таке: «Після революції 1917 року до 1928 року на території богадільні нічого не працювало. Знедолені діти з дитячого притулку, що знаходиться неподалік, лазили по території, зокрема розорили гробницю. Грецький консул був обурений, але труни вивезли тільки перед війною, десь у 1937 році … Ще в 1929-1930 рр.. у склепі були труни всіх восьми Маврокордато. Це були цинкові труни. Ніші були оздоблені мармуром і замуровані білими та блідо-салатними плитками кахлю розміром 25 на 25 см».

Є свідчення очевидця, що у 1950-ті роки з підвалу винесли та поховали у південно-східному кутку саду якогось полковника.

За ще однією версією, останки всіх Маврогордато, після руйнування склепу, були перепоховані в саду.

Якщо там справді було 8 поховань, то 4 з них поки що залишаються невідомими. Можливо, родичі Маврогордато чи Родоканакі.

Відомо, що дружина Матвія Миколайовича Маврогордато, Олександра Тимофіївна (ур.Маркова), померла в 1944 році в с.Корбу (суч.Молдова). Там і була похована.

Сестра Матвія Миколайовича, Віра Миколаївна (1864-1955), з чоловіком Георгієм Олександровичем (1865-1939) та дочкою Єлизаветою (пом.1988) пізніше проживали в Ніцці. Там же поховані.

Його троюрідний брат, Матвій Федорович Маврокордато (18 вересня 1848, Одеса – 21 грудня 1935, Париж). Похований на меморіальному російському цвинтарі Сен Женев’єв де Буа.

Робота над цифровим каталогом історичних поховань є однією з частин проєкту “Підтримка реалізації Стратегії культурного розвитку Одеси”, фінансується ЄС в рамках проєкту EU4Culture.