Колгоспне кладовище

Детальніше:

Колгоспне кладовище отримало таку свою назву, тому що з’явилося ще до Другої Світової війни на землях колишнього колгоспу ім. Карла Либкнехта (пізніше КСП «Нива»). Спочатку на цьому кладовищі ховали робітників колгоспу, а коли місто почало розростатися на південь, то там закінчували свій земний шлях ще й мешканці 7-11-ї ст. Чорноморки, а також Великого Фонтану та старої Ульянівки. Свідки згадують, що там були і єврейські надгробки і старі камяні хрести, що могло вказувати на старший вік некрополя. Масово ховати на цьому кладовищі перестали у 1970 році, коли було відкрите Таїрівське кладовище. «Однак поховання все ж таки проводилися практично до самого зносу. Добре пам’ятаю, що там було не менше десяти свіжих могил перед самим зносом. Як на мене перепоховали звідти одиниці, і то ті хто випадково дізнався про знесення. На могилах було багато квітів та віночків, отже проводи пройшли до того, як з’явилися оголошення.»

За спогадами свідків, це кладовище, а точніше, те що від нього залишалося знесли у 1987 році: «В один із днів (кінець квітня-травень) на деревах, що оточували цей цвинтар, кнопками прикріпили оголошення написані на половинках зошитових листів, про те, що через три дні цей цвинтар за рішенням…. буде знесено. Хто хотів перепоховати, звертатися треба було в контору Таїровського цвинтаря.

Рівно через три дні на залишок зазначеного вище цвинтаря заїхали бульдозери і почали до купи згортати й огорожі та пам’ятники та дерева з кущами, іноді й вирвані із землі чиїсь останки.»

Спочатку на цьому місці з’явися сквер, а потім поступово територію віддали новому Північному ринку. У 2006 році частину території передали під будову Храму святителя Спирідона Тримифунтського. За ствердженням секретаря Одеської митрополії священника Андрія Новікова: «за канонами церкви, у будівництві храму на місці колишнього цвинтаря немає нічого протизаконного. А щоб під храмом не опинилися останки неправославних, перед початком будівництва було знято пласт землі на три метри нижче фундаменту і разом із прахом померлих перенесено на інші цвинтарі».

Робота над цифровим каталогом історичних поховань є однією з частин проєкту “Підтримка реалізації Стратегії культурного розвитку Одеси”, фінансується ЄС в рамках проєкту EU4Culture.