Госпітальний румунсько-німецький цвинтар

Детальніше

Транзитний румунсько-німецький цвинтар при військовому шпиталі, розміщеному під час окупації в будинках Артилерійського училища. З’явився у листопаді 1941 року. У серпні 2019 року біля будинку на вулиці Артилерійській, 2/3, будівельники під час проведення геолого-розвідувальних робіт перед початком будівництва почали бурити шурфи. Обурені місцеві мешканці викликали телебачення та подали документи про те, що будинки Сергіївського Артилерійського училища ще у 2016 році внесені до міського реєстру пам’яток історії та архітектури. Це означало, що підходити ближче, ніж на 50 метрів, до червоного цегляного паркану, складеного в 1913 році з «царської цегли», яка є межею автентичної зони пам’ятника, забороняє закон. Проте, у травні 2020 року буріння шурфів продовжилося і, як і у серпні 2019 року, у всіх пробах ґрунту виявились людські кістки.

За свідченням місцевих старожилів, весь будинок під №2/3 на вулиці Артилерійській під час окупації був перетворений румунами на госпіталь.

І могили тих румунів та німців, які померли у шпиталі, і за тілами яких не приїжджали родичі, залишились тут і після окупації. Могили з номерами та табличками з прізвищами похованих були розташовані вздовж паркану. Були тут нібито місця поховання «хірургічних відходів» після операцій – ампутованих кінцівок тощо.

Кількість останків визначається розміщенням в один ряд могил уздовж стіни Артилерійського училища протягом, як зазначили старожили, щонайменше 200 метрів. Надгробки цвинтаря були остаточно знесені 1945 року.