Єврейська могила у Парку Перемоги

Детальніше

У середині 1950-х на колишній Голопузівці, нетрівній околиці Одеси, по обидва боки від Ново-Аркадіївської дороги, віссю якої був Шампанський провулок, розпочалися роботи з підготовки до будівництва житлового будинку. У процесі виїмки ґрунту під майбутній фундамент на глибині трохи більше метра було виявлено величезну кількість людських кісток. Будівництво було згорнуте, а на місці виявленої будівельниками братської могили було насипано курган. За свідченням місцевих жителів, під час окупації Одеси правий берег Аркадіївської балки з відкритими стовбурами занедбаних штолень, де свого часу видобувався будівельний камінь-черепашник, став місцем страти заручників, серед яких на початку окупації переважали одесити єврейського походження. Існувала й «народна» назва кургану – «Єврейська могила».

У 90-ті роки в розпорядженні історика Олександра Сурілова опинилася карта німецької аерозйомки Люфтваффе від серпня 1944 року, на якій чітко проглядалися горловини колишніх шурфів і Голопузівка, що зникла до кінця 1960-х. А 2017-го Сурілов познайомився з очевидицею трагедії часів окупації Тамарою Учановою, яка поділилася спогадами про події 1944 року в Аркадіївській балці. Під час окупації Тамара Учанова проживала у тому кутку, де зараз сходяться вулиця Говорова та центральна алея Парку Перемоги. Трагедія, свідком якої була Учанова, відбувалася на околицях Ново-Аркадіївської дороги, де від правого берега однойменної балки до нинішньої вулиці Говорова розташовувалась II База довоєнного Одеського Зелентресту.

За словами Тамари, тут були розбиті квіткові грядки і розташовувалися оранжереї. На місці, де пізніше з’явився курган, був шурф глибокої штольні. Останніх загиблих тут окупанти вбили 8 квітня 1944 року. Напередодні того дня на розі Пироговської та Французького бульвару було висаджено телефонну станцію окупантів, розташовану в колишньому особняку мадам Стороженко. Облава та подальша акція зі знищення заручників 8 квітня стала відповіддю на цей вибух. Заручників розставили краєм «розстрільного» шурфу і почали розстрілювати з автоматів. Тіла падали до шахти.

За словами Павла Козленка, директора музею ГОЛОКОСТА в Одесі, йому відомо не менше 200 одеситів, страчених біля шурфів Аркадійської балки.

Остання розправа над одеситами-заручниками відбулася 8 квітня 1944 року. У 1960-х роках, з початком будівництва Проспекту Шевченка, мешканці Голопузівки були розселені, припинила своє існування і сама Голопузівка, на місці якої було розбито дендропарк.

Про забуту трагедію Аркадіївської балки згадувалося в меморіальному виданні «Одеса у Великій Вітчизняній війні» (17.Х 1941 – 9.IV 1944), а також у «Чорній книзі», підготовленій до друку Василем Гроссманом та Іллею Еренбургом у 1944-му.