«Чумка», або Чумне кладовище

Детальніше:

«Чумка» є єдиною в Одесі штучно створеною горою заввишки 8 метрів. Вважається, що Чумка є місцем масового поховання померлих під час епідемії чуми, яке пізніше засипали будівельним сміттям. Відомо, що у XIX столітті в Одесі було зафіксовано кілька спалахів цієї хвороби – у 1812, 1829 та 1837 роках. Найстрашнішою вважається епідемія 1812 року: вона тривала з серпня 1812 по травень 1813 року, і протягом цього часу помер кожен восьмий мешканець міста. Саме з цією епідемією і пов’язують виникнення на нинішній вулиці Водопровідній «чумної гори», або Чумки.

Згідно з архівними даними, у січні 1825 року генерал-губернатор Михайло Воронцов видав розпорядження встановити та зафіксувати документально усі місця поховань померлих внаслідок чуми в Одесі. Оскільки розпорядження видано за чотири роки до епідемії 1829 року, зрозуміло, що губернатора цікавили поховання періоду епідемії 1812 року. Це підтверджується і відповідними рапортами чиновників на ім’я губернатора.

Звернення Воронцова до виконуючого обов’язки градоначальника від 15 січня 1825 року за № 623 (фото 158 та 159): «…остающиеся после бывшей здесь в 1812 г. чумы кладбища, где одни умершие от оной исключительно погребались, как сделалось мне теперь известным, находятся совершенно открытыми для проходящих, и я сам видел одно за Тираспольскою заставою, где не имеет ни огорожи, ни окопано рвом. Как таковые места в недрах земли легко могут сохранить опасность заразы через долгое время, то я покорно прошу Ваше Высокородие приказать немедленно собрать и ко мне доставить сведения, сколько таковых чумных кладбищ находится около Одессы и в каких оне местах, дабы по получении сего сведения можно было принять меры, ручающиеся за безопасность».

Відповідь від 21 січня 1825 року за № 493 (фото160-162): «Вследствие поведения Вашего Сиятельства от 15 числа сего месяца, о чумных кладбищах, около Одессы находящихся, получив ныне от Градской полиции требованные сведения, имею честь Вашему Сиятельству донести. Чумных кладбищ у самого города в 1812 г. учреждено было два – одно Христианское и другое Еврейское за Тираспольскою заставою, престаящего Порто-франко позади Городского кладбища, которые окопаны небольшим рвом. Чиновник, состоящий ныне по особым поручениям при Г. начальников Одесского таможенного округа титулярный советник Савойня, бывший здесь в 1812 г. частным приставом, которому от местного начальства в особенности поручено было смотреть за погребением умерших от чумы, объявил, что когда болезнь сия появилась, то таковою признана еще не была, и что он может указать места, где таковые умершие похоронены. Тела предаваемы были земле – иные в одеянии, а другие – нагие, в одной яме зарывались по десяти и более, были засыпаемы негашенной известью, весной же 1813 г. над теми ямами насыпаны земляные могилы».

Чумне кладовище за Тираспольською заставою, позаду Міського кладовища – це саме нинішня Чумка (для більш точної локалізації див. статтю про Перше міське кладовище). За часів губернаторства графа Воронцова, у 1829 році, там було встановлено кам’яний знак: «Граф Воронцов предложил поставить тут памятник умершим от чумы». У наступні роки на Чумку звозили будівельне сміття, переважно уламки старого мощення одеських вулиць.

Оскільки Одесою ширилися легенди про поховання хворих разом із усіма речами, включаючи коштовності, час від часу виникали побоювання, що «чорні копателі» розриють поховання, спричинивши загрозливу із санітарно-епідеміологічної точки зору ситуацію. Але на сьогодні на Чумці виявлено хіба що окремі неглибокі нори. На початку 1960-х років ділянка на горі була відведена під будівництво гаража для автомашин швидкої допомоги. Впритул до Чумки знаходиться гуртожиток заводу «Стальканат».

Робота над цифровим каталогом історичних поховань є однією з частин проєкту “Підтримка реалізації Стратегії культурного розвитку Одеси”, фінансується ЄС в рамках проєкту EU4Culture.