Братська могила італійських моряків на Куликовому полі

Детальніше:

В одескій газеті “Моряк” від 26 июля 1920 г. знаходимо таку інформацію: «22 июля на транспортах Триестинского Ллойда [пароходной компании] возвратились в Красную Россию 3853 русских солдата, интернированных в Италию. В 6 часов вечера к Платоновскому молу подошли три парохода – «Талия», «Мельпомена» и «Пиетро Кальви». К моменту прихода пароходов в гавань, кроме властей, собрался едва ли не весь организованный пролетариат Одессы, приветствовавший возвратившихся. Вместе с пленными прибыла также торговая итальянская депутация. Пароходы с пленными в пути сопровождал итальянский миноносец “Раккиа”, который почти у самой Одессы наскочил на мину и погиб. Из экипажа погибли 5 человек и ранено 20».

В архіві New York Times, за 1920 р. знаходимо:

«Специальная телеграмма в «Нью-Йорк Таймс»:

23 августа 1920 г.

РИМ, 22 августа. – Только что дошли до общественности новости о гибели итальянского разведывательного корабля Racchia, который подорвался на мине в Черном море в конце июля и вскоре затонул. «Раккья» использовалась в качестве конвоя для трех кораблей, репатриировавших почти 14 000 русских пленных из Азинары на Сардинии.»

Дійсно, італійський есмінець «Карло Альберто Раккия» (Carlo Alberto Racchia) який супроводжував транспорти з інтернованими військовополоненими до Одеси наскочив на міну в районі миса Бугов (район Санжейки) переломився і затонув. Одеські рибалки та екіпаж транспорту «Пьетро Кальви» підійшли до місця підриву есмінця і почали рятувати екіпаж есмінця.

Більшовицьке керівництво Одеси прийняло рішення про поховання італійських моряків як «жертв революції». (До того на площі вже відбулося декілька поховань. Найбільшим було поховання загиблих у січневих боях 1918 року.) Для цього 24.07.1920 р. була влаштована хода-парад, на площі Жовтневої революції зібрали біля 10000 чоловік, співали «Інтернаціонал» і лунали промови про світову революцію та її жертви.

За різними джерелами на есмінці «К.А.Раккіа» загинуло від 5 до 10 осіб (частіше зустрічається 10 чи 9). На Куліковому полі було поховано 5 чи 6 моряків. Місце їх поховання було визначено в 80 метрах на північ від головної братської могили «Жертвам революції», яка була розташована в самому центрі площі.

Вже в грудні 1925 року «Известия» (22.12.1925 р.) та «Моряк» (23.12.1925 р.) повідомили, що «В Одессе, на пл. Октябрьской революции похоронені 2 моряка (помилка – Прим.авт.) итальянского флота, трагически погибшие в июне (насправді в липні – Прим.авт.) 1920 г. при взрыве итальянского миноносца «Карло-Альберто-Раккия». В настоящее время семьи убитых моряков возбудили ходатайство через местное итальянское генеральное консульство о разрешении перевести трупы матросов в Италию. В ближайшее время тела моряков будут перевезены морем на родину погибших в Италию»

Але жодних підтверджень, що тіла були ексгумовані та перевезені, немає. Цим окремо займалася колишній заступник директора Державного архіву в Одеській області Л.Г.Білоусова, але і вона не змогла знайти жодного документа про перепоховання. 

Робота над цифровим каталогом історичних поховань є однією з частин проєкту “Підтримка реалізації Стратегії культурного розвитку Одеси”, фінансується ЄС в рамках проєкту EU4Culture.