3-й Єврейський цвинтар

Детальніше

На початку ХХ століття на єврейських кладовищах Одеси вже не вистачало місць для поховань. І тому постановою Одеської міської думи №12 від 27 червня 1905 року дозволено було відвести під 3-й Єврейський цвинтар 11 десятин 286 квадратних сажнів міської землі біля села Крива балка. Так само, як і на нещодавно відкритому неподалік 3-му Християнському цвинтарі, тут планували ховати представників збіднілих верств населення. Одразу було зазначено, що 80% відведеної землі буде використано для безкоштовних поховань. При цьому поряд залишили понад 22 десятини незабудованої землі для подальшого розширення єврейського некрополя. Того ж року цвинтар почав функціонувати.

У 1910 році було порушено клопотання про відведення для розширення цвинтаря якщо не всіх 22 десятин 1211 квадратних сажнів, то принаймні 11 десятин. Тоді Дума дозволила відвести лише 6 десятин. Але вже через чотири роки Рада духовних правлінь синагог та молитовних будинків Одеси звернулася до Міської управи з наступним клопотанням: «Відведені 1910 року 6 дес. землі під розширення 3-го єврейського цвинтаря, хоч і розташовані з фасадної частини цвинтаря, все-таки, внаслідок відсутності вільних місць для незаможних, мають бути віддані для поховання безплатно, внаслідок чого цвинтарні місця знецінюються, зменшується дохідність Похоронного братства, що, у свою чергу, може створювати труднощі при подальшому прийомі небіжчиків безкоштовно; 2) нині правління розпочинає обведення 6 дес. огорожею, яку прийдеться, коли Управа в недалекому майбутньому відведе решту 5 дес., розібрати з метою охопити огорожею всю відведену площу, і будівельний матеріал буде знесений на лом і абсолютно знеціниться; 3) 5 десятин, що залишилися не відведеними, не становлять для управи жодної цінності, оскільки постановою ще від 1905 р. площа ця залишається вільною від будь-яких будівель і зберігається для збільшення цвинтарної території. Тим часом, маючи вже в даний час інші 5 дес., Правління могло б зберегти фасадні місця для платних поховань і таким чином збільшити прибутковість Похоронного братства, і споруджуючи в даний час огорожу навколо відведених 6 дес., зробити цю витрату більш продуктивною, охоплюючи й інші 5 десятин землі». Міським землеміром А.В. Юргевичем було складено план, у якому зеленою фарбою було зазначено ділянку землі розміром 5 дес. 101,44 кв. саж., яку необхідно відвести.

На той час вільного місця на єврейському некрополі залишалося на 15000 могил. Але зазначалося, що місця для безкоштовних поховань закінчаться буквально через чотири роки, і тоді поховання доведеться проводити на фасадних, тобто на платних місцях. На той момент на рік відбувалося приблизно 3000 поховань.

Міська управа постановила: «Представити у Думу, погодившись з доповіддю». І на цьому справа зупинилася. Дума доповідь не розглядала, і 18 червня 1915 року Рада духовних правлінь синагог та молитовних будинків Одеси звернулася тепер уже до члена управи О.О. Тарновського. Щоб прискорити процес відведення потрібної землі, у новій доповіді повідомлялося про відведення ділянки для поховання померлих в Одесі воїнів євреїв, які брали участь у світовій війні. Цього разу Міська дума ухвалила «для розширення 3-го єврейського цвинтаря відвести 5 десятин за умови – за поховання не стягувати жодної плати».

Варто зазначити, що у дореволюційних довідниках 3-тє Єврейське не зазначалося. Якщо мова й була про єврейські некрополі, то тільки про старий чи новий. Після встановлення в Одесі Радянської влади до 3-го Єврейського проклали ґрунтову дорогу, бо під час дощу туди неможливо було дістатися. Тоді ж усі одеські цвинтарі були поділені на 3 категорії, і 3-й Єврейський віднесли до останньої. Тут був найдешевший похорон і пам’ятники.

Ситуація змінилася після закінчення Другої світової війни. На той час вже було знищено Старий єврейський цвинтар та некрополь на Шкодовій горі. 2-ге Єврейське поступово готували до закриття та подальшої ліквідації. Тому третє Єврейське залишалося єдиним діючим. На цьому некрополі сьогодні практично немає дореволюційних поховань, окрім тих, що було перенесено сюди у 1970-ті роки під час знесення 2-го Єврейського.

1965 року тут було поховано одну з жертв вибуху на вулиці Богдана Хмельницького.

У 1970-х роках на територію 3-го Єврейського було перенесено меморіал жертвам єврейського погрому роботи архітектора Ф. Троуп’янського. Місця тоді вже було замало, тому його втиснули в самий кут цвинтаря на 85 ділянку. До того ж все було зроблено хаотично. Останки жертв погрому не переносили.

У 1990-ті роки праворуч від центрального входу було створено т.зв. «татарську» ділянку. У лютому 2007 року третій Єврейський цвинтар був осквернений вандалами.

Нині на цвинтарі налічується близько 50 тисяч поховань. За рік ховають не більше 50 померлих. Наразі 3-й Єврейський цвинтар відкрито для поховань. Похорон тут відбувається згідно з усіма релігійними традиціями, а кожне поховання відбувається відповідно до вимог єврейського закону.

Перепоховання: могили сина та батька Іглицьких, Б.Л. Цвіллінга, старшого ординатора Єврейської лікарні М.А. Юзефовича.

Відомі поховання: художники Ю.О. Гальперін, Р.Е. Нудельман, Т.Б. Фраєрман, Д.М. Фруміна; сценарист та гуморист Я.А. Гельман; архітектори Е.С. Баумштейн, О.Д. Зейлігер, Л.Б. Бєлкін; доктор медичних наук, мікробіолог та епідеміолог, професор Я.К. Гіммельфарб; доктор медичних наук, професор, відомий хірург Я.М. Волошин; педагог, історик, етнограф та лінгвіст І.С. Кая; прозаїк, літературний критик І.Х Друкер; дослідники одеської старовини А.Ю. Розенбойм (Ростислав Александров) та О.І. Губар; засновник одеської компанії «Arber group» Г.І. Арбер та багато інших.